Гумор про кал

Як тут усе гарно! Навіть не хочеться паскудити, але натура, натура бере своє.

Ішов якось подорожній містом однієї стародавньої азійської країни. У самому
центрі столиці, на базарній площі побачив він величезний чан з лайном
і в чані сидить по саме горло в лайні людини.
Це був засуджений місцевим судом за якусь провину. На обличчі
людини сиділо дуже багато мух, великих та малих.
Стало шкода подорожньому чоловіка, взяв він гілочку і прогнав мух з обличчя
засудженого.
- Що ж я тобі поганого зробив, добра людина? Навіщо ти прогнав мух?
- Ну як, вони ж тебе кусали.
- Ні, добра людина, ці мухи не кусали. Вони вже наїлися і просто сиділи. Ти їх зігнав і тепер прилетять нові, голодні мухи і почнуть пити мою кров знову.

Зібрав вождь своє плем'я і каже: у мене дві новини, хороша і погана, з якої починати, плем'я кричить починай з поганої. Погана новина: у нас з їжі залишилося тільки лайно, тепер хороша: лайна дуже багато

Узимку летів горобець, змерз і впав. Йшла повз корова. "Коржик" - лясь! І горобця накрило. Горобець відігрівся і зацвірінькав. Повз бігла кішка, почула, витягла горобця і з'їла. Звідси три моралі: не той ворог, хто тебе у гівно посадив: не той друг, хто тебе з гівна витягнув: сидиш у лайні, то ж не цвірінькай!

Приходять двоє (старий і молодий) сантехніків до каналізаційного люку. Звідти під тиском ллється лайно. Старий відсуває люк, пірнає в лайно. Через дві хвилини виринув і каже молодому. Ключ на 32. Знову пірнув. Виринув через три хвилини. Ключ на 36. Зринає через п'ять хвилин, вилазить з люка. Лайно перестало текти. Старий сантехнік, закриваючи люк каже. Вчися, поки я живий, а то все життя ключі подавати будеш.

Сантехнік з нашого ЖЕКу кожен день або в гівні, або в гівно.

Все життя - лайно, а люди в ньому - не тонуть.