Пушкіну присвячується:
Біля ставка - верба зелена.
Єдине
дерево навкруг.
І треба ж, щоб якась падлюка
Кота прип'яла на ланцюг!
Нявчить, дереться вдень і
в вечір,
мовчить зі страху цілу
ніч.
Йому хіба що одізветься
Чи то
сова, чи може сич.
Там чуда різнії бувають:
Русалку витягли з води,
межи гілляччя почепили
і ну гойдать туди-сюди.
Як бідна дівка не просилась,
Так на вербі і залишилась.
Стара бомжиха в псячій буді
(Тутешні звут її Ягою)
Свого сожителя бухого
Товче протезною ногою.
В коморі Чахлик Невмирущий
Схиливсь над купою рублів.
Не здатен в гривні перевести
По курсу їх, аж сам упрів.
На стежках там сліди химерних
Тварин з Чорнобильських лісів.
Їх зблизька Лєший тільки бачив.
Та й той одразу полисів.
Зрання в ставку глушили рибу
Заради пари карасів,
Легенько дядька оглушило
І взвод морський піхоти сплив.
Дніпро ледь-ледь гарчить і стогне,
Місцями навіть ще гуде,
Коли дивлюсь - мені назустріч
Жидок неголений іде.
-А, брате Пушкін, сучий сину!
Тебе сюди як принесло?
Присунувсь нащо на Вкраїну?
Своє не кинув ремесло?
Чи знову будеш
нас паплюжить?
Чи знов узявся за старе?
Читав оце твою "Полтаву"
Ти знаєш що, старий? Не пре!
Іди собі, бідака, з богом,
Але на носі зарубай:
Пиши собі про кого схочеш,
Лише Мазепи не чіпай!
Його в ту ж мить як вітром здуло
І руським духом потягнуло!
