На уроці географії у школі:
-Діти! Пограймо у
гру.
Я описуватиму вдачу якогось народу,
а Ви будете відгадувати, що це за
народ.
Добре?
- Домовились!
- Отже, гарний народ: і працюють наче, і гостинні трішки, проте як вип'ють - ховайся, бо буде лихо...
Петрик викрикує:
-Та це ж
москалі!
-Ну, які ж москалі, Петрику, вони росіянами звуться...
А взагалі то правильно! Сідай. Наступне:
і хазяйновиті вони, у всьому
порядок та рахунок знають, тільки от взимку
в них снігу не випросиш...
Марічка підскакує:
- Я знаю, жиди це!
Та які жиди - їх євреями кличуть. А взагалі то правильно! Сідай, Марічко.
Остання людність:
хазяйновиті, щирі, гостинні
люди, а хати в них маленькі-гарненькі, побілені; поряд мальви ростуть... Все як у казці, проте вийде
чоловік з хати, подивиться на хатинку
сусіди і зціпивши
зуби, промовить:
"А, бодай вона згоріла..."
У класі мовчанка.
-Ну, хто це? Що не знаєте? Чого мовчите?
Тихенький голос з останньої парти:
-Зате ми гарно співаємо...
