Стоять три старих єврея на кладовищі після похорону.
Настрій сумний,
думки все більше про вічне ... Один каже:
- Ні, ви як хочете,
а я б хотів лежати поруч з Розою. Ви подивіться, яка оградка : тут на листочках, дарма що чавунних, кожну жилочку видно ! Ні, я хотів би лежати поруч з Розою .
Всі цокають язиками та й замислено кивають головами. другий:
- Ну а я, ви як хочете, а я хотів би лежати поруч з Сарою. Ви подивіться, який багатий камінь, він же прямо дихає. Ні, я б лежав поруч з Сарою !
І знову всі цокають язиками та кивають головами.
третій:
- Ви як хочете, а я б лежав поруч з Цилею ...
Решта дружно і
в крайньому здивуванні :
- Але ж вона жива !
Третій, переможно здійнявши перст до неба :
- О тож!
