Притча. Лежати на цвяху.
Одного разу
чоловік йшов повз якийсь будинок і побачив бабусю
в кріслі-гойдалці, поруч із нею гойдався в кріслі дідок, що читає газету,
а між ними на ґанку лежав собака й скиглив, начебто від болю.
Проходячи повз чоловік про
себе здивувався, чому ж скиглить собака.
Наступного дня він знову йшов повз цей будинок. Він побачив стару пару в кріслах-гойдалках і собаку, що лежить між ними, й так же само скиглить. Здивований чоловік пообіцяв собі, що, якщо й
завтра собака буде скиглити, він запитає про неї в старої пари. На третій день на своє
лихо він побачив ту ж сцену: бабуся гойдалася в кріслі, дідок читав газету, а собака на своєму місці жалібно скиглила. Він
більше не міг цього витримати.
- Вибачте, пані, - звернувся він до
бабусі, - що трапилося з вашою собакою?
- З нею? - перепитала вона. - Вона лежить на цвяху.
Збентежений її відповіддю чоловік запитав:
- Якщо вона лежить на цвяху і їй боляче, чому вона просто не встане?
Бабуся посміхнулася й сказала привітним, ласкавим голосом:
- Розумієте, пане, їй боляче настільки, щоб скиглити, але не настільки, щоб зрушитися з місця.
