Анекдоти про заповіт

Помирає в лікарні старий Абрамович. Навколо зібралася попрощатися родина.
- Мойша, - каже Абрамович, - Тобі я заповідаю мою вулицю з житловим комплексом на заході міста.
- Зрозумів, тато, дякую.
- А тобі, Ізя, мій північний проспект, там де казино і театр.
- Дякую тобі, батько мій.
- Рахель, а тобі мій південний бульвар, ну знаєш, де сувенірні магазини, художня галерея, і синагога.
- Дякую, татусю рідний.
Присутній поруч очманілий лікар шепоче на вухо Мойші:
- Послухайте, а я і не знав, що ваш батько-таки такий багатий!
- Боже мій, я вас благаю, та де він він багатий? - Відповідає Мойша, - Він все життя на велосипеді газети розвозив, нам зараз свої маршрути залишає!

Дружина пацієнта каже лікарю:
- Ну, звичайно, лікарю, я зовсім не збираюся його хвилювати. Я буду дуже обережна. Я тільки попрошу його написати заповіт.

- Фіма, ти таки збираєшся в решті решт писати заповіт?
- Сара, я ще молодий.
- За це не переживай.

- Соломоне Абрамовичу, і як ви себе почуваєте?
- Тебе це не повинно турбувати, Моня, тебе немає у заповіті!

- Ребе, якщо я заповім усі свої гроші синагозі і помру, то я обов'язково потраплю в рай?
- Знаєш, Яша, гарантію я дати не можу, але спробувати, по-моєму, варто!