Анекдоти про кладовище

Приїхало до Тбілісі два українці у справах. У вільний час вирішили подивитися на визначні пам'ятки столиці Грузії, пішли на цвинтар. А там шикарні кам'яні усипальниці, обеліски - шедеври архітектури. Ходять вони, читають написи: "" Гіві Орджонелі 1919-1985. Жив 7 років "" Здивувалися екскурсанти, але раптом помилка. Йдуть далі. "" Зураб Заржавеллі 1937-1999. Жив 3 роки "". Вирішили вони про цю старанність у доглядача запитати:
- Чому по датам людина прожила років 60, а приписано, що жив 3 роки, 7 років?
- Е-е, дарагой, в нас, в грузин, людина начинає жити не тоді, коли народилася, а коли у нього усе є: гроші, гарні жінки, красивий будинок, красиве життя! Ось, що мають на увазі ті написи!
-Ага, зрозуміло ... Ну що ж, куме, коли я здохну - припишеш: " Народився мертвим "

Приходить у гівно п'яний чоловік додому. Дружина зустрічає його з качалкою
в руках і зі словами:
- Де вештався, тварюка? Де тебе носить, сволота?
- Галю ... на цвинтарі був.
- Що, хтось помер ?!
- Не повіриш ... там УСІ ПОМЕРЛИ!

Щось повно по всьому світу китайських ресторанів... А китайських кладовищ щось не видно...

По кладовищу блукає п'яний дядько і бачить, як якийсь хлопець бавиться на могилках з двома дівчатами.
- Слухай, - п'яно заволав дядько, - поступився б ти мені одну.
- Он візьми лопату та викопай собі сам.

Сусід працює в Бюро ритуальних послуг - і щоранку дружина його довго будить зі словами:
"Михайло, вставай! Тобі давно пора на цвинтар!"

Темна ніч. Тиша. Кладовище. Йде священик. Раптом голос з темряви:
- Отче, благослови!
- Е:::ись ти до рота !!!

Похорон на одеському кладовищі ...
- Ізя, дорогий, я не вірю, таки, що ти нас покинув!
- Пане, відійдіть від труни, дайте підійти тим, хто вже вірить або хоче переконатися.