Прерія... Полудень...
Лев і Левиця лежать на сонечку, гріються. Тут підбігає заєць, як зарядить по пиці Леву й бігти. Лев
нуль на масу, Левиця
в шоку:
- Леве, ти ж
цар звірів, якого біса? Наздожени так порви його!
- Та ну, маленький, тупий, пустує. Нічого страшного...
- Ну, справа твоє, ти ж цар...
Через якийсь
час історія із зайцем повторюється, відбувається та ж розмова, й так кілька раз... Десь раз на десятий Левиця, не витримавши такої нахабності, побігла за зайцем: туди-сюди за ним...
Нарешті, заєць забіг у трубу в пагорбі, ну, Левиця за ним, там і застрягла. Заєць виліз з іншого кінця труби й, звісно, Левицю трахнув по повній та втік. Незабаром Левиці все-таки вдалося вирватися, і вона повернулася до
Лева: хвіст підгорнутий,
вуха опущені,
погляд потуплений. Лев дивиться на неї, і так підозріло запитує:
- Що, до труб водив?
