Гумор про козаків

Їде козак дорогою, дівку зустрічає,
Витягнув папір з-за пазухи та їй читає:
„Офіційно, так сказати, по цьому указу
Кожна дівка козакові мусить дать по разу.
- Чуєш, дівко, що в указі?" "Та чую, козаче".
А в душі така раденька, аж мало не скаче.
Зліз козак з коня і взявся до роботи зразу,
Все зробив, як полагалось по цьому указу.
Потім, підкрутивши вуса, на коня сідає,
А дівчина підвелася і його прохає:
"А вернися, козаченьку, знову до указу,
Чи не сказано там часом, щоб іще по разу?"

Україна... Хортиця... 300 років тому...
Приїхали два молоді євреї на Запорізьку Січ. Підходять до Отамана і кажуть :
- Пане Отамане, ми відважились стати козаками.
Отаман, витріщив квадратні очі від почутого. А козаки котрі
стояли біля нього аж заплакали від сміху. І потім на силу
промовив :
- Та де ж ви- хлопці бачили, щоб жиди козаками були.
А вони :
- Бо то мрія дитинства, і заплакали.
Говорили-балакали та все ж переконали.
Але при одній умові, каже Отаман :
- Ось бачите Дніпро широкий, перепливете туди і
назад, тоді і станете козаками.
Куди тут діватись і почали вони марафон, хто швидше.
... Перепливли вони насилу туди, а тепер треба назад.
...Пливуть, пливуть. І нарешті один виходить на берег. А
другий по середині ріки не витримує дистанції і кричить :
- А-а -а- брам, допоможи... тону-у-у...
Абрам, втомлено і радісно відповідає :
- Неможу-у-у, де ти бачив щоб козак жиду допомагав...