Ось вже тиждень поспіль вечорами
я непомітно прокрадаюся до своєї кімнати, повільно роздягаюся, дістаю ЙОГО, лягаю на диван, і у передчутті тихо стогону. Потім вмикаю світло, довго розглядаю ЙОГО червону поверхню,
а потім зітхаю, розкриваю, і починаю до
ранку, у поті чола читати цей довбаний конспект, так як
завтра сесія ...