Проходив якось Будда зі своїми численними фанатами одним
селом.
Зібралося кілька
людей - його противників - та взялися вони гаряче та
зло ображати Будду.
Він дуже спокійно мовчки слухав.
І через цей спокою їм стало якось не по собі. Виникло незручне почуття: вони ображають
людину,
а вона слухає їх лайки, як
музику. Тут щось не
так.
Один з них звернувся до Будди:
-
В чому справа? Ти що, не розумієш, що ми про тебе говоримо?
- Саме при моєму розумінні можливо таке глибоке
мовчання, - відповів їм Будда. - Прийди ви до мене десять років тому, та
я б кинувся на вас. Тоді
в мене не було
розуміння, наразі ж я розумію. І через вашу
дурість не караю
себе. Ваша справа - вирішити, ображати мене чи ні, але приймати ваші образи чи ні - у цьому-то й полягає моя
свобода. Ви не можете насильно нав'язати мені образи.
Я від них просто відмовляюся: вони того не варті.
А зараз мої
учні вас відлупцюють! ..
