Створив Господь мавпу. Після цього дивиться - ні,
людина все ж
краще. От, збирає він усіх мавп і каже: щоб до
завтра мені людьми стали! Всі мавпи цілу
ніч хвости відрізали, голились, зрештою, прокидається Господь -
краса! Живуть
люди у білих хатах із вишневими садочками, хрущі над вишнями гудуть і т.п. Але що це? Деякі мавпи все ще у лісі по деревах стрибають! Ну, він як гримне на них:
я Господь ваш, я вас створив, як ви смієте не підкорятись словам моїм?! Мавпи перелякались, поховались у кущах, аж тоді найсміливіша вилазить і каже забуханим голосом: "
А ми па-украінскі нє панімаєм!"