Анекдот з
життя математиків. Довгий. Про комбінаторику анекдот, наука
така, перестановки там всякі, поєднання та інша
нісенітниця.
Приходять до професора два студенти іспит здавати. З комбінаторики.
У ті ще часи. Додому прийшли до професора. Ось, здавали, здавали, за
картами засиділися, за кістьми гральними, стемніло.
А у той
час і
студенти, і професори були
бідні, додому їх не відправиш, довелося
спати укладати у професорській трикімнатній квартирі. У одній
кімнаті - два студенти, у іншій - професор з дружиною, у третій -
професорська
донька. Все як слід, сплять.
Прокидається студент, думає,
а якого біса,
я з цим йолопом лежу, піду
професорську
доньку відвідаю. Зирк
в одну кімнату - дві голови з-під
ковдри стирчать, ну то професор з дружиною, глядь до іншої - одна
голова.
Донька! Шусть до неї під
ковдру, сплять.
Не спиться і професору. Встає серед ночі, дай, думає, до доньки
переляжу,
мало що від цих бовдурів чекати. Шусть до однієї кімнати, дві
голови, - ага, студенти, глядь до іншої - одна, точно - донька. Стрибок -
спить.
Ось, тут і другий студент прокинувся, і, як ви вже здогадалися,
відправився по стопах першого, на пошуки професорської доньки.
Ранок. Прокидається професор. Один. У кімнаті студентів. Хм ...
Заглядає в одну кімнату - там студент з донькою, в іншу - студент
з дружиною. Чеше ріпу:
- Скільки років викладаю комбінаторику, але, курва таких перестановок ще не бачив!
