Гумор про Одесу та євреїв

- Семене Маркович, ви чули?
- Ні, Роза Мойсеївна.

На одеській кухні розмова двох подруг:
- Сара, їжте пиріжки, вони такі смачні.
- Ой, дякую, я

Одеса. 2 старі євреї їдуть у трамваї. Трамвай проїжджає повз будівлю, у якій до

Моня йде по Рішельєвській зі своїм другом Додіком. Якийсь хлопець кричить їм услід:
- Смердючі жиди!
Моня негайно ж розвертається і дає хлопцю десять гривень.
- Ти, що з глузду з'їхав? - Запитує Додік.
- Нічого ти не зрозумів, - оголошує

Моня і Додік зустрічаються на Дерибасівській.
- Що новенького?
- Я одружуюсь.
- На кому?
- Ти її не знаєш.
- Ой, Моня, я тебе благаю, я таки знаю всіх єврейських дівчат Приморського району.
- Але вона не єврейка.
- Ти що, навіщо

- Мойше, ти вже зрештою погодуєш кота?! Ти що, не чуєш, як він репетує?

Розмовляють два одесити:
- Цей талановитий, блискучий молодий піаніст - виходець із Одеси, з бідної єврейської родини. Він з відмінно закінчив музичне училище в Одесі, з відзнакою консерваторію в Москві, з відмінно аспірантуру

Старий, сліпий жебрак єврей, все своє життя провів, збираючи милостиню на розі Дерибасівської та Рішельєвської, слухаючи кроки людей, дізнається своїх клієнтів.
"Тук-тук", - лунають кроки.
Судячи по легкості та впевненості, це молодий чоловік, який протягом багатьох років проходив повз жебрака й кидав у його капелюх 10 гривень.
"Тук-тук", -

Одеса. 1990 рік. Розмова в черзі:
- Подивіться он на того громадянина. Як на мене, він єврей.
- Не може бути! Всі євреї давно виїхали.
-

У Рабиновича запитують:
- Це правда, що Одеса - інтернаціональне місто?
- Безумовно. Варто вам тільки на хвилинку

Йдуть два євреї по нічній Одесі. Раптом з темряви з'являються бандити з ножами.
- Гроші, цінності, годинники -