Історії про євреїв

- Містер Гонтмахер, враховуючи ваш похилий вік, іспит на
громадянство ми проведемо українською мовою. Містер Гонтмахер, ви чуєте
мене? Чому ви дивитеся вгору?
- Щось сказали по радіо ...
- Це - не радіо, це я розмовляю з вами. Я!
- В мене праве вухо не чує.
- Добре, я скажу зліва.
- А ліворуч я не бачу.
- Як же вам задавати питання?
- Краще через мою дружину Фіру, вона все знає.
- Не можна. Інтерв'ю - з вами. Питання будуть за анкетою та по історії США.
- Ось! Якщо я з Одеси, так все на одну голову!
- Містер Гонтмахер, як ваше прізвище?
- Джордж Вашингтон.
- Ваше прізвище. Ваше!
- Джефферсон. Мені сказали, якщо не Вашингтон, то Джефферсон.
- Містер Гонтмахер, ви не зрозуміли запитання.
- Що ви чіпляєтеся, мені 98 років! Я що пам'ятаю, то пам'ятаю.
- Скільки вам років?
- 112.
- Ви ж сказали - 98.
- Я округлив.
- У вашій анкеті у графі "First name" ви написали шість імен. Ви хіба
аргентинець або бразилець?
- Ні, я - евреец. Але я написав усе, як було. Коли я народився, мене
називали Мотя, у школі - Митя, на роботі - Дмитро Іванович, хоча за
паспортом я - Абрам Ісаакович. У розвідку, у війну, я ходив під кличкою
Ганс, а мої позивні були "Сокіл". "Я-Сокіл! Я - Сокіл!" Я ж не міг
кричати в ефір: "Я - Абрам", таких позивних не було. А тут, в Америці,
я - Девід. Ковбой з Бердичева.
- Містер Гонтмахер, питання з історії. Хто переміг у війні Півночі з
Півднем.
- Ви щось запитали?
- Була війна Півночі з Півднем ...
- Яка війна, на півночі був Челюскін. Його ледве зняли з крижини.
- В Америці! Коли президентом був Абрахам Лінкольн ...
- А мені сказали, Обама!
- Не зараз, в 1865-му. Хто переміг у війні Півночі з Півднем?
- Слухайте, ви мене заплутали. Фашисти мене катували, я нічого не сказав,
комуністи катували, я нічого не сказав, дружина 53 роки ... Я - мовчазний
чоловік. Але якщо вас цікавить, хто переміг, то я скажу - НАШІ.
- Які "наші"?
- А хто був на півдні? Білогвардійці, Махно, Петлюра. А Червона Армія - на
півночі ...
- Містер Гонтмахер,

Було це в далекому XIX столітті. До готелю ввійшла якась дама і звернулася до портьє: - Добрий день. Я пані Іта Розенберг і хотіла б зняти номер на ніч. Службовець подивився на неї і холодно сказав: - Шкодую, пані, але ми не здаємо кімнати євреям.
- Євреям? - закричала жінка. -
Це хто тут єврей? Я -католичка! Портьє не повірив: - Якщо ви католичка, скажіть, як звати сина Божого?
- Його звуть Ісус.
Портьє, все ще сумніваючись, запитав: - А як звали батьків Ісуса?
- Марія

Молодий єврей прийшов до відомого нью-йоркському рабину і заявив, що хоче вивчити Талмуд.
- Ти знаєш арамейську? - Запитав рабин.
- Ні.
- А іврит?
- Ні.
- А Тору у дитинстві вчив?
- Ні, ребе. Але ви не хвилюйтеся. Я закінчив філософський факультет Берклі і щойно захистив дисертацію за логікою у філософії Сократа. А тепер, щоб заповнити білі плями у моїх знаннях, я хочу трохи повчити Талмуд.
- Ти не готовий вчити Талмуд. Це найглибша книга з усіх, написаних людьми. Але якщо ти наполягаєш, я влаштую тобі тест на логіку: впораєшся - буду тебе вчити.
Парубок погодився, і рабин продовжив:
- Двоє людей спускаються по димоходу. Один вилазить з чистим обличчям, інший - з брудним. Хто з них піде вмиватися?
У молодого філософа очі на лоб полізли:
- Це тест на логіку?!
Рабин кивнув.
- Ну, звичайно, той, у кого брудне обличчя!
- Невірно. Подумай логічно: той, у кого брудне обличчя, подивиться на того, у кого обличчя чисте, і вирішить, що його обличчя теж чисте. А той, у кого обличчя чисте, подивиться на того, у кого обличчя брудне, вирішить, що сам теж забруднився, і піде вмиватися.
- Хитро придумано! А ну, ребе, дайте мені ще один тест!
- Добре, юнак. Двоє людей спускаються по димоходу. Один вилазить з чистим обличчям, інший - з брудним. Хто з них піде вмиватися?
- Але ми вже з'ясували - той, у кого обличчя чисте!
- Неправильно. Обидва

Бойскаут та дідусь. (П'єса про ввічливість)
Бойскаут: Сідайте, будь ласка, на моє місце. Я ще молодий, я постою!
Дідусь: Дякую, внучку, але мені скоро виходити.
Бойскаут: У тираж?
Дідусь: Як тобі не соромно! Я тобі у дідусі годжуся!
Бойскаут: А, мені здається, я вдало пожартував. Старий, ти однією ногою у
могилі, хоч посміхнися перед інфарктом!
Дідусь: Вгамуйте його хто-небудь! Шмаркач! Я таких, як ти, на фронті ножем вбивав!
Бойскаут: Увага! Всі свідки: пан щойно зізнався, що на фронті був поліцаєм і різав єврейських дітей.
Дідусь: Панове, я не це мав на увазі ... Я не знав, що цей хам єврейської національності.
Перший пасажир: Ну, як це ви не знали?!
Що, по ньому не видно, чи що? Он який носяра з-під кашкета стирчить.
Бойскаут: Я ще й гаркавити вмію!
Другий пасажир: Бачите? Єврейський хлопчик поступився вам своїм місцем, а ви його ножем ...
Дідусь: Так я ... Я ж кажу, що невірно висловився, тому ...
Бойскаут: Тому що вчитися йому ніколи було - йому треба було нас нищіти, світ рятувати арійським порядком.
Міліціонер: Що тут відбувається, панове?
Перший пасажир: Так, ось, пане міліціонер, фашист хлопчика хотів зарізати!
Дідусь: В чому справа