Енциклопедія гумору
|
|
|
|
Самої смішної та веселої енциклопедії
Зараз в Гуморпедії 27547 жартів українською
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Сидів рибак над водою,
Скоцюрбивши спину
І на голову поклавши
Велику цеглину.
Мимо нього молодичка
Бігла голонога.
Зупинилась, здивувалась:
— Вперше бачу йога!
Обдивившись молодичку
За якусь хвилину,
Поклав рибак на голову
Ще одну цеглину.
Потім третю взяв і руба
Примостив на тім’я.
— Сідай, — каже, — біля мене.
Скажи своє ім’я.
Молодичка запишалась:
— Звуть мене Галина.
А навіщо вам здалася
Ще й третя цеглина?
Зняв рибак із себе цеглу,
Поклав на травицю.
— Якщо, — каже, — поцілуєш,
Взнаєш таємницю.
Повагалась молодичка
І рядочком сіла.
— Гаразд, — каже, — поцілую.
Скільки того діла...
І вже потім, обтрусивши
Кофточку й спідницю,
Попросила: — Відкривай же
Свою таємницю.
— Та яка там таємниця...
Сиджу оце зранку.
Не клює клятюща риба,
Не йде й на приманку.
Проса, каші і макухи
Витратив торбину,
А ти клюнула вже третя
На просту цеглину.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
За віконцем весна розквітала Небо повнилось першим дощем. Я стояв і нарізував сало Величезним кухонним ножем Ніж ходив у руках методично І чомусь пригадалось мені Безневинне таке й симпатичне Ніжне тіло тієї свині Пролетіло життя мов хвилина Добрим словом ніхто не зігрів, Що ти бачила, бідна скотина, Лиш корито та засраний хлів. І тоді, мов обрікши на муки, Хтось встромив в твоє серце ножа Ти збагнула, що люди тварюки, І твоя відлетіла душа. Ти далеко тепер, моя бджілко, У своїм, у свинячім раю, Я ж на кухні сиджу, П'ю горілку І тебе потихеньку жую. Я не злодій, не кат, не злочинець. В мене друзі, робота, сім'я, Та який же я, є українець Якщо сала не їстиму я.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
