Не ходіть самі, дівчата, Темними ночами, Щоб така ж лиха пригода Не сталася й з вами. Дівка красна-розпрекрасна В клубі загулялась І додому серед ночі Цвинтарем верталась. В найтемнішім закапелку, У кінці алеї, Хлопець темний, здоровенний Підійшов до неї. Мовчки взяв її за руку, Показав доріжку: Тут канава, перестрибуй! Ось сюди став ніжку. Вивів дівку за ворота. Ну, бувай щаслива! А мені назад вертатись Треба, чорнобрива. Дівка стала та й питає, Дзвонячи зубами: І не страшно вам гуляти Тут, поміж гробами? Чоловік той незнайомий Чесно їй признався: Зараз ні, а як живий був, То таки боявся.
|
