Вірші

Сидів рибак над водою,
Скоцюрбивши спину
І на голову поклавши
Велику цеглину.
Мимо нього молодичка
Бігла голонога.
Зупинилась, здивувалась:
— Вперше бачу йога!
Обдивившись молодичку
За якусь хвилину,
Поклав рибак на голову
Ще одну цеглину.
Потім третю взяв і руба
Примостив на тім’я.
— Сідай, — каже, — біля мене.
Скажи своє ім’я.
Молодичка запишалась:
— Звуть мене Галина.
А навіщо вам здалася
Ще й третя цеглина?
Зняв рибак із себе цеглу,
Поклав на травицю.
— Якщо, — каже, — поцілуєш,
Взнаєш таємницю.
Повагалась молодичка
І рядочком сіла.
— Гаразд, — каже, — поцілую.
Скільки того діла...
І вже потім, обтрусивши
Кофточку й спідницю,
Попросила: — Відкривай же
Свою таємницю.
— Та яка там таємниця...
Сиджу оце зранку.
Не клює клятюща риба,
Не йде й на приманку.
Проса, каші і макухи
Витратив торбину,
А ти клюнула вже третя
На просту цеглину.

Біг був зайчик побігайчик,
На:::бнувся під диванчик,
Під стільчиком насрав,
І ведмедика послав,
Після того прийшов кіт вкрав сосиску та і втік,
Туто зайчик очманів,
Посинів та покраснів.
Каже: Все п:::зда тому коту,
Як візьму щас я косу,
Два ножа і дерезу.
Дам п:::зди і ляжу спати,
Завтра праці є багато.

Перед вами будинок, який збудував москаль,
Без єдиного цвяха - москалю було цвяхів "жаль".
А оце біле - парк біля будинку москаля,
Від берез частоколу плаче і стогне земля.
А на радіодроті розсілися густо синички,
Але сала москаль не кладе в годівнички.
Ось паркан, за яким причаїлась боївка УПА
І яка зачекала наказ "Наступай!"

Їсти будем паляниці,
Бити москалів по пиці!
Здохне клята наросія,
І Все буде Україна!

Росіяни сльози ллють,
На могили їздять,
Бо куранти просто б'ють...
Українці - пи:::дять

Москаль не хоче мирно жить,
Тому ми будем його бить!
І у полон не треба брать,
На місці будем убивать!
Поверним Крим, за ним - Кубань!
І проженем москальську срань!

Садок вишневий коло хати,
Коза не доїна стоїть.
Пішов придурок в депутати!
А хто козу буде доїть ?

Сів собі на унітаз..
Гори обзираю...
Шкода що я не орел,
Їх не обсераю...

На роботу хоче з татом
Йти малий Олежко.
Каже: — Знаю я багато.
Можеш взяти легко.
— Ти ж іще читать не вмієш.
Навіть рахувати!
Син зітхає: — Що тут вдієш.
Буду керувати!

Якось вночі за стіною
Щось голосно хлопнуло.
Це жінка надувна
Під сусідом лопнула

Тихо на вулиці, чисто в квартирі,
Подяка реактору номер чотири.

А рибалкам із міста Очакова
Що клює – не клює, все однаково,
Бо на пляжі цицьок,
Як у небі зірок,
Добре влітку рибалкам з Очакова!

Господиня одна з Коломиї
Варить борщ – а виходять помиї,
І чому чоловік
До сусідки утік,
Все збагнути ніяк не зуміє.

Лісом йшов я до дівчини, та ніс їй косиці,
А вона з кущів перділа, немов із рушниці.

Полюбила тракториста,
Під трактором спала,
Три неділі цицьки мила,
Соляркою сцяла.

...Багата земля України
На пишні і гарні цицьки,
Стирчать вони гордо, мов гори,
І манять, як з пивом пляшки…

Їде козак дорогою, дівку зустрічає,
Витягнув папір з-за пазухи та їй читає:
„Офіційно, так сказати, по цьому указу
Кожна дівка козакові мусить дать по разу.
- Чуєш, дівко, що в указі?" "Та чую, козаче".
А в душі така раденька, аж мало не скаче.
Зліз козак з коня і взявся до роботи зразу,
Все зробив, як полагалось по цьому указу.
Потім, підкрутивши вуса, на коня сідає,
А дівчина підвелася і його прохає:
"А вернися, козаченьку, знову до указу,
Чи не сказано там часом, щоб іще по разу?"

Скажи нам діду, звідки Русь пішла?!
-Від Києва, де княжичі хороми!
-А "русскій мір"?! як він тоді з'явився?!
-Від зайво хромосомних утворився!

Любе дзеркальце, скажи, та всю правду розкажи! Я на світі всіх тупіший, марнотратніший, п'яніший?
Каже дзеркальце йому: так ти дурень, безперечно, та на нашій, на землі більшість довбана як ти

Веселий регіт не вщуха:
Читають вірші гумористи.
До чого ж сильне,
громовисте
У них виходить «Ха-ха-ха!»

Коротка буде наша мова.
Навіщо зайве тут казать?
Байдужість —
це,
як мокрі дрова,
Ти їх підпалюй —
не горять.

Мій миленький, дорогий
Подаруй рейтузи,
Буду з радощів стрибати
Вище кукурудзи!

Гуло весілля. Плаче мати:
— Як тяжко це перенести,
Була ж ти, доню, завжди в хаті,
Тепер мене... ли-ша-єш ти!..
Зять спалахнув:
— Якого біса?
Щоб я не бачив сліз в цей час!
Не плачте марно, через місяць
Вона... повернеться до вас!

Реве не доєна корова,
Цвірінька жалібно курча.
Хазяйка їх жива - здорова -
Жіноче свято відзнача.

Раз на діда тінь упала ...
Зразу дівок набігло!
Розійдіться - дід кричить!
Це шабля так стирчить!

Сашко хвилюється раз,
Вовчик хвилюється два,
Василь хвилюється три,
Віка пішла на УЗД.

Андрій повів Ганну до річки
і згодував її бобрам,
давно не їли милі звірі
колоди гіршої ніж ця.

Любіть українок, як сонце любіть,
Як землю батьківську - без тями.
Не бійтеся щирість свою проявить
Словами, губами, руками...

Приїхала сваха до свахи
Притулила сраку до сраки
А в котрої срака товстіша
То та буде сваха добріша

Кохання - як шахи
Як чемпіонат.
Один раз виграв,
Другий буде - мат.

Має горілка
Звичку шалену:
Цілиться в голову,
Б'є по кишені

Мир землі
Здоров'я хаті
Гарну дівку в ліжку мати

Мав натуру він широку:
Не діждавсь Нового року,
А ще з вечора хильнув
Та й заснув.
Десь порснувся серед ночі -
Хто це пильно зирить в очі?
- Галю, жінок, чи це ти?
Раптом:"Ро-ох!" - із темноти