Вірші

Мав натуру він широку:
Не діждавсь Нового року,
А ще з вечора хильнув
Та й заснув.
Десь порснувся серед ночі -
Хто це пильно зирить в очі?
- Галю, жінок, чи це ти?
Раптом:"Ро-ох!" - із темноти

Я вас кохав - дерева гнулись,
Кущі ходили ходуном ...

Все те лайно, що всім підряд
Кладеш, ти не втрачаючи нагоди,
Раптово повертається назад
Великою гівняной купой ...

Люба моя,
Як ти змогла,
Сховати від мене
Що глузду в тебе
Зовсім нема

Незаймана, не порота,
Кричу - Хочу !!! (Недорого)

Таємницю вам відкрию,
Як з недугами борюся.
Частота - гарант здоров'я.
Ну, і регулярність плюс.

По життю крокуючи вперто.
Одне усвідомив я твердо.
Спину тримати слід прямо,
Щоб черево гордо нести!

Грім гримить
П:::зда п:::здить
Х:::й на дереві висить
Галка скаче що є сили
В рота взяти хоч мить

Несе Галя воду.
Коромисло гнеться,
А за нею Вася
Як дебіл той в'ється

- Знову мокрі черевики?! –
Сварить Вову мати.
Ти, мабуть, в усіх калюжах
Встигнув побувати?
- Що ви, мамо, - каже Вова, -
Не хвилюйтесь дуже:
Ще й на завтра залишилось
Чотири калюжі!

В Андрійка м´ячик голубий –
Прудкий він і стрибучий!
Та раптом шкоди наробив –
Андрійко в шибку влучив!
«Ні, шибки я не розбивав, -
Андрійко гірко плаче,
- Я просто в м´ячика тут грав,
А в шибку влучив… м´ячик…»