Кращий гумор

Життя треба прожити так, щоб після твоєї смерті москалі боялися тебе ще кілька поколінь
(c) Степан Бандера

- Послухай, от скажи мені, чому ви, розробники, ніколи не можете адекватно оцінити час, необхідний для реалізації проекту?
- Це дуже просто. От дивись. Тобі треба розвантажити машину. За скільки ти впораєшся?
- Десь за годину.
- Це КРАЗ.
- Чотири години.
- Навантажений піском.
- Ну-у ... годин дванадцять.
- Інструментів ніяких немає, тільки руки і ноги.
- Ну, пару діб.
- На дворі - мінус сорок.
- Чотири доби.
- КРАЗ взагалі знаходиться під водою.
- От дідько, що таке ти мелеш? Ти ж постійно нові умови вводиш! Треба вказувати все відразу і конкретно! І взагалі, ніж всяку маячню тут нести, давай, швиденько оціни цей проект.

АНОМАЛІЯ...
гумореска
Повертаюсь додому з роботи. Пізно надворі, ось-ось опівніч.Т-а-ак, добряче сьогодні
затримались... Але ж і причина надповажна — Петрович втретє дідом став. Як таку епохальну
подію не відзначити?..
Почали з “казьонки”. Продовжили самогонкою, після того, як пивом побавились трохи. А час він,
знаєте, непомітно спливає. Перекурили, посміялися, згадали... Приємні життєві спогади. Петрович
розпинався про свій неймовірний улов, Василько у чомусь щось вперто переконував Гната. Не
переконав...
Додому мені взагалі-то десять хвилин ходу. Сьогодні звичний шлях, ясна річ, значно довший.
Рух мало схожий на прямолінійний. Одначе дійти до рідної хати — це ще півбіди. Найгірше,
пояснювати і виправдовуватись перед коханою дружинонькою. Софійка й слухати не схоче, відразу
нещадно атакуватиме: “Алкоголік нещасний, мені твої дружки-випивохи ось де сидять!” А я
мовчатиму, хоча ні — спробую якнайшвидше роздягнутись і прошмигнути у постіль. Далі — сварись
не сварись, все одно твої слова, як горохом об стіну... Ну все, причалапав. Ось і двері. Та-а-а,
ключі дістав, треба зосередитись, щоб поцілити і...
Дивно, ніхто мене сьогодні не зустрічає. Що за аномалія така? Що за безлад у кімнаті, чи не
зловмисники часом у нас побували. А, ось де Софія. Вона спить, хропе, аж заходиться. Чекай-
чекай, що це? Та вона п`янюща. Х-ху, хоч закусуй, такий “аромат”... Очевидно, й у них на роботі
сьогодні також було святкування. Розумію тепер, чому вона вчора відправила дітей до бабусі.
Хитрюга.
Не будитиму її, не сваритиму. Проявлю чоловічу витримку і толерантність, зрештою я й сам
добряче хильнув... Вочевидь, їй навряд чи вдруге захочеться побувати у такому хмільному
безпам`ятстві. А можливо, й дорікати мені за випиту зайву чарчину теж.

ЗВОРОТНИЙ ВАРІАНТ
гумореска
На п`ятій хвилині найвідповідальнішого футбольного матчу за участю збірної України до кімнати
тихенько проник мій дванадцятирічний син. Однак зацікавленості долею наших хлопців у нього
цього разу не було. Все виявилось надто прозаїчнішим.
— Тату, — Михайлик шморгнув носом і несміливо продовжив, — нам задали твір на завтра
написати. Мамі ніколи. А тема важка. “Ким бути?” Ти допоможеш мені, правда?..
У цю хвилину Шевченко завдав невідпорного удару у нижній кут воріт суперника, проте
переможно підскочити на стільці якось не пасувало — треба було рятувати сімейну ситуацію. Тут я
продемонстрував фінт не гірший, за нашого центрфорварда.
— Сину, у математиці є блискучий метод доведення від супротивного. Я раджу тобі ним
скористатися. Напиши спочатку, ким би ти не хотів бути у майбутньому, а висновок цілком
природньо зробиш в кінці твору. Я заохотив підлітка підбадьорливим ударом по плечу і підморгнув:
“Втри їм усім носа”.
Михайлик мовчки поплентався в іншу кімнату. Писати йому, ясна річ, не хотілося, але чоловіча
впертість і прагнення усім довести свою спроможність, взяли гору. Футбольний матч ще добігав
кінця, а він уже приніс зошит з твором. На, мовляв, перевіряй! Треба сказати, син скориствся моєю
порадою на всі сто...
“Я — не романтик! Отже не мені бути першовідкривачем незвіданих просторів країни. Мало
приваблює також професія військового чи пожежного. Нехай хтось інший ризикує собою заради
якоїсь їдеї. Непогано було б лікарем, але як уявлю себе зі скальпелем у руках, ніяковію... Чудово
тенісистам, футболістам, однак, як подумаю, що треба тренуватися до сьомого поту... Не
збираюся також працювати за куцу вчительку зарплату. Так само маю вагомі аргументи й проти
інших професій. Не приваблює й закордон заробітчанином, адже я спроможний непогано
влаштуватися й в Україні. Приватний бізнес — ось що мені потрібно. І не якесь там дрібне
гендлярство, а стаціонарний магазин. Скажімо, будівельних матеріалів, тим більше, якщо його
власник — рідний татусь...”
Ясна річ, твір син переписав, однак мене як батька переповнювала гордість. З усього видно, він
не загубиться у сучасному бурхливому житті.

Створив Господь мавпу. Після цього дивиться - ні, людина все ж краще. От, збирає він усіх мавп і каже: щоб до завтра мені людьми стали! Всі мавпи цілу ніч хвости відрізали, голились, зрештою, прокидається Господь - краса! Живуть люди у білих хатах із вишневими садочками, хрущі над вишнями гудуть і т.п. Але що це? Деякі мавпи все ще у лісі по деревах стрибають! Ну, він як гримне на них: я Господь ваш, я вас створив, як ви смієте не підкорятись словам моїм?! Мавпи перелякались, поховались у кущах, аж тоді найсміливіша вилазить і каже забуханим голосом: "А ми па-украінскі нє панімаєм!"

Кохання - як шахи
Як чемпіонат.
Один раз виграв,
Другий буде - мат.

- "Хто їв з моєї тарілки? Хто пив з мого кухля?" -
божеволів Робінзон Крузо.

З приводу знайомств в інтернеті ...
Прихворів я якось та вирішив побавитися знайомством через відповідні сайти. Відразу скажу, що усіляких різних дівчат там багато, але зверну вашу увагу на одну категорію. Поспілкувався я з однією дівчиною, досить симпатичною, розпитала вона мене, в яких клубах відпочиваю, де займаюся спортом, куди за кордон їздив, на якій машині пересуваюся, так обережненько, які марки мені подобаються ...
Гаразд, каже, давай зустрічатися, чаю поп'ємо, подивимося одне на одного ...
Я кажу, давай, де? вона пропонує - давай в Антоніо ... (дуже недешевий московський ресторан), я кажу - ок.
Перед зустріччю телефонує, запитує, а можна я з подругою прийду, я кажу - звісно ...
Приходять, ха, ха, хі хі, те та се, а можна ми собі що-небудь поїсти замовимо, я кажу можна, чому не можна, замовляйте, дівчатка поки собі замовили по салату, рибку в соусі (дорадо), якісь там море продукти , по парі келихів вина, дівчатка випили, розслабилися. Сидимо, розмовляємо.
Дівчата діляться, що ось, кльова річ сайти знайомств, на їх скриню приходять купи (в день може впасти кілька тисяч) повідомлень від охочих познайомитися, вони вибирають кілька найбільш підходящих, і зустрічаються, за обідом або вечерею, чоловіки, щоб вразити, приходять з квітами, (один 99 троянд подарував) і так кожен день, не життя, а лафа! Ось і з тобою, таким кльовим хлопцем, познайомилася, подружці тебе показала (а я будь то не просікають, що вони по черзі одна іншу причепом тягають на шару
пожерти, попити,) я вдаю дурника, захоплено їм підспівую, так, кльово, кльово, сидимо, так мило розмовляємо, а я собі тільки сік апельсиновий фреш замовив, мені на тренування, перед спортом не можна ..., сидимо, посміхаємося .. .
Все, поспілкувалися, я, кажу час вже, дістаю візу платинову, дівчата картку побачили, перезирнулися, усміхаються, кличу офіціанта, і прошу принести рахунок, офіціант приносить, десь на 340 $, кажу, йому - порахуйте мене ОКРЕМО. Це треба було бачити! Офіціанти фішку просікли, принесли мені чек тільки за сік, відразу адміністратор поруч замаячив, сек'юріті ... Дівчата губки так скривили, а що ти за нас, не заплатиш?? Ти ж чоловік! Я кажу, я ж Вас запрошував чаю попити, хочете я Вам по чашці чаю замовлю, за МІЙ РАХУНОК? А що нам робити, ми без грошей ... Тут вже адміністратор підходить ... У дівчаток проблема, грошей немає, комусь телефонують просять грошей привезти ... Я кажу, бувайте дівчатка, до зустрічі в мережі ... підходжу до адміністратора, кажу, грошей не шкода, але з принципу за них платити не буду. Подальше шоу тривало вже без мене ...
Хлопці, не ведіться на таких дівок, не заслуговують вони залицянь і іншого ... використовують нас ...
P.S. Один важливий нюанс - страви в ресторані замовляли вони самі, тому що якщо ви робите замовлення, навіть для когось, то ви і зобов'язані заплатити.

Частіше людина страждає від самої себе, ніж від когось.