Кращий гумор

Росіян ніколи не поставити на коліна: лежали, лежать й будуть лежати.

Причесався, прилизався,
В нові штани вбрався,
А як вийшов на подвірря,
На порозі всрався!

ЗВОРОТНИЙ ВАРІАНТ
гумореска
На п`ятій хвилині найвідповідальнішого футбольного матчу за участю збірної України до кімнати
тихенько проник мій дванадцятирічний син. Однак зацікавленості долею наших хлопців у нього
цього разу не було. Все виявилось надто прозаїчнішим.
— Тату, — Михайлик шморгнув носом і несміливо продовжив, — нам задали твір на завтра
написати. Мамі ніколи. А тема важка. “Ким бути?” Ти допоможеш мені, правда?..
У цю хвилину Шевченко завдав невідпорного удару у нижній кут воріт суперника, проте
переможно підскочити на стільці якось не пасувало — треба було рятувати сімейну ситуацію. Тут я
продемонстрував фінт не гірший, за нашого центрфорварда.
— Сину, у математиці є блискучий метод доведення від супротивного. Я раджу тобі ним
скористатися. Напиши спочатку, ким би ти не хотів бути у майбутньому, а висновок цілком
природньо зробиш в кінці твору. Я заохотив підлітка підбадьорливим ударом по плечу і підморгнув:
“Втри їм усім носа”.
Михайлик мовчки поплентався в іншу кімнату. Писати йому, ясна річ, не хотілося, але чоловіча
впертість і прагнення усім довести свою спроможність, взяли гору. Футбольний матч ще добігав
кінця, а він уже приніс зошит з твором. На, мовляв, перевіряй! Треба сказати, син скориствся моєю
порадою на всі сто...
“Я — не романтик! Отже не мені бути першовідкривачем незвіданих просторів країни. Мало
приваблює також професія військового чи пожежного. Нехай хтось інший ризикує собою заради
якоїсь їдеї. Непогано було б лікарем, але як уявлю себе зі скальпелем у руках, ніяковію... Чудово
тенісистам, футболістам, однак, як подумаю, що треба тренуватися до сьомого поту... Не
збираюся також працювати за куцу вчительку зарплату. Так само маю вагомі аргументи й проти
інших професій. Не приваблює й закордон заробітчанином, адже я спроможний непогано
влаштуватися й в Україні. Приватний бізнес — ось що мені потрібно. І не якесь там дрібне
гендлярство, а стаціонарний магазин. Скажімо, будівельних матеріалів, тим більше, якщо його
власник — рідний татусь...”
Ясна річ, твір син переписав, однак мене як батька переповнювала гордість. З усього видно, він
не загубиться у сучасному бурхливому житті.

АНОМАЛІЯ...
гумореска
Повертаюсь додому з роботи. Пізно надворі, ось-ось опівніч.Т-а-ак, добряче сьогодні
затримались... Але ж і причина надповажна — Петрович втретє дідом став. Як таку епохальну
подію не відзначити?..
Почали з “казьонки”. Продовжили самогонкою, після того, як пивом побавились трохи. А час він,
знаєте, непомітно спливає. Перекурили, посміялися, згадали... Приємні життєві спогади. Петрович
розпинався про свій неймовірний улов, Василько у чомусь щось вперто переконував Гната. Не
переконав...
Додому мені взагалі-то десять хвилин ходу. Сьогодні звичний шлях, ясна річ, значно довший.
Рух мало схожий на прямолінійний. Одначе дійти до рідної хати — це ще півбіди. Найгірше,
пояснювати і виправдовуватись перед коханою дружинонькою. Софійка й слухати не схоче, відразу
нещадно атакуватиме: “Алкоголік нещасний, мені твої дружки-випивохи ось де сидять!” А я
мовчатиму, хоча ні — спробую якнайшвидше роздягнутись і прошмигнути у постіль. Далі — сварись
не сварись, все одно твої слова, як горохом об стіну... Ну все, причалапав. Ось і двері. Та-а-а,
ключі дістав, треба зосередитись, щоб поцілити і...
Дивно, ніхто мене сьогодні не зустрічає. Що за аномалія така? Що за безлад у кімнаті, чи не
зловмисники часом у нас побували. А, ось де Софія. Вона спить, хропе, аж заходиться. Чекай-
чекай, що це? Та вона п`янюща. Х-ху, хоч закусуй, такий “аромат”... Очевидно, й у них на роботі
сьогодні також було святкування. Розумію тепер, чому вона вчора відправила дітей до бабусі.
Хитрюга.
Не будитиму її, не сваритиму. Проявлю чоловічу витримку і толерантність, зрештою я й сам
добряче хильнув... Вочевидь, їй навряд чи вдруге захочеться побувати у такому хмільному
безпам`ятстві. А можливо, й дорікати мені за випиту зайву чарчину теж.

Частіше людина страждає від самої себе, ніж від когось.

Як пройшло побачення?
-Оксанка запросила на чай, вимкнула світло і роздяглася. Я зрозумів що вона втомилася і пішов додому

Кохання - як шахи
Як чемпіонат.
Один раз виграв,
Другий буде - мат.