Історії

Невигадана історія з журналістської практики
Навмисне не придумаєш
ЯК НЕ КОЗАКИ І НЕ У ФУТБОЛ…
То я заголовок такий «змайстрував» з дитячого мультфільму, щоб заінтригувати читача. Випадок
про який піде мова насправді дуже смішний. Нарешті настав час оприлюднити перипетії того
курйозного трапунку. Справа в тому, що тоді у 2003-му році я обіцяв принаймні десять років про це
не писати. Надворі 2019-й, часи трошки інші, отже – можна! Як кажуть, у доброму настрої і з
добрими намірами. Поїхали.
Я тоді співпрацював з міською популярною газетою «Вісник», спеціалізувався на різних темах, як
правило повсякденних, про те що турбує пересічного мешканця, але й випадки кримінального
характеру також входили до мого багатого «репертуару». Слід сказати, що у Червоноградському
міському відділі міліції мене добре знали співробітники різного рангу, бо я не обмежувався простим
викладом хроніки, а наполягав на повній розкрутці теми. Якось навіть напросився на цілодобове
чергування і чудовий та жвавий з цього вийшов репортаж. Як кажуть – випробувано на собі. То вже
тепер правоохоронці мають відповідних фахівців центру громадських зв‘язків, що відфільтровують
усю інформацію. А то ж мова про події трохи віддалені. Я ще не втомив своєю преамбулою,
набирайтеся терпцю, розпочинаю власне найгарячіше.
Той листопадовий тиждень був надто бідний на кримінальну інформацію. Для міста, її мешканців,
- зрозуміло, на щастя, для мене, репортера, ситуація вимальовувалася не вельми оптимістичною.
Я вкотре зайшов у чергову частину, постояв похнюпившись хвилину, другу. І тут помічник чергового
Євген каже: «що ти паришся» і протягує мені ксерокопії п‘ятьох особливо небезпечних злочинців,
яких розшукують за скоєння тяжких злочинів із застосуванням вогнепальної зброї. Ця новина мене
приголомшила, а прапорщик загадково додає, що відбитки неякісні і чорні, бо мовляв,
підозрюваних повезли на слідчий експеримент, де вони втекли через комин… Одне слово, купив
мене, як першокласника за цукерку. Але ж я того не знав. Загоріли в мене очі, я все ретельно
записав і розпитав. А через день у газеті серед інших кримінальних заміток під рубрикою «Отакої»
красувався на чільному місці матеріал – «Особливо небезпечні злочинці втекли через … комин».
Ясна річ, для часопису і читацького інтересу такі публікації – знахідка. Але ж – «качка» ще й яка! Не
гріх зацитувати перший абзац цього творіння від 27 листопада 2003-го року, бо вирізку дбайливо
зберіг. «Різні трафунки бувають у житті, однак такого зухвальства не пригадують навіть досвідчені
правоохоронці. Надзвичайна подія мала місце нещодавно в селі Борок Сокальського району, куди
підозрюваних у скоєнні крадіжки кольорових металів повезли на відтворення злочину. Замість
планової оперативної процедури трапився конфуз». Конфуз і у мене трапився, якому відмовило
журналістське чуття. Що сталося те сталося. Треба вести мову далі, з гумором. Адже випадок
цього вартий.
А на другий день у п‘ятницю тривожний телефонний дзвінок: «Негайно приїжджай у міський
відділ, тут така «жара». Нічого ще не підозрюючи, лечу. Прокручую різні варіанти, що б

АНТАНАНАРІВУ
(невигадана історія)
У 1-А вивчали літеру А. Марія Степанівна пояснила шестиліткам, як вона пишеться, як
вимовляється. Відтак запропонувала першокласникам пригадати слова на першу літеру абетки.
Маленькі учні залюбки називали, випереджаючи один одного, добре відомі слова - алея, акація,
автобус, артист, автомат, Америка... Лише Віталик мовчав. До нього й підійшла вчителька,
сказавши:
— А тепер ти, Віталику.
Хлопчик набрав повітря повні груди і випалив:
— Антананаріву!
Усі діти засміялись, а Марія Степанівна з докором мовила:
— Ну що це за слово.

ЗВОРОТНИЙ ВАРІАНТ
гумореска
На п`ятій хвилині найвідповідальнішого футбольного матчу за участю збірної України до кімнати
тихенько проник мій дванадцятирічний син. Однак зацікавленості долею наших хлопців у нього
цього разу не було. Все виявилось надто прозаїчнішим.
— Тату, — Михайлик шморгнув носом і несміливо продовжив, — нам задали твір на завтра
написати. Мамі ніколи. А тема важка. “Ким бути?” Ти допоможеш мені, правда?..
У цю хвилину Шевченко завдав невідпорного удару у нижній кут воріт суперника, проте
переможно підскочити на стільці якось не пасувало — треба було рятувати сімейну ситуацію. Тут я
продемонстрував фінт не гірший, за нашого центрфорварда.
— Сину, у математиці є блискучий метод доведення від супротивного. Я раджу тобі ним
скористатися. Напиши спочатку, ким би ти не хотів бути у майбутньому, а висновок цілком
природньо зробиш в кінці твору. Я заохотив підлітка підбадьорливим ударом по плечу і підморгнув:
“Втри їм усім носа”.
Михайлик мовчки поплентався в іншу кімнату. Писати йому, ясна річ, не хотілося, але чоловіча
впертість і прагнення

АНОМАЛІЯ...
гумореска
Повертаюсь додому з роботи. Пізно надворі, ось-ось опівніч.Т-а-ак, добряче сьогодні
затримались... Але ж і причина надповажна — Петрович втретє дідом став. Як таку епохальну
подію не відзначити?..
Почали з “казьонки”. Продовжили самогонкою, після того, як пивом побавились трохи. А час він,
знаєте, непомітно спливає. Перекурили, посміялися, згадали... Приємні життєві спогади. Петрович
розпинався про свій неймовірний улов, Василько у чомусь щось вперто переконував Гната. Не
переконав...
Додому мені взагалі-то десять хвилин ходу. Сьогодні звичний шлях, ясна річ, значно довший.
Рух мало схожий на прямолінійний. Одначе дійти до рідної хати — це ще півбіди. Найгірше,
пояснювати і виправдовуватись перед коханою дружинонькою. Софійка й слухати не схоче, відразу
нещадно атакуватиме: “Алкоголік нещасний, мені твої дружки-випивохи ось де сидять!” А я
мовчатиму, хоча ні — спробую якнайшвидше роздягнутись і прошмигнути у

Сім'я замовила таксі у торговий центр. Замість обіцяних 15 хвилин чекали 45 хвилин на пронизливому вітрі. Діти втомилися. Чоловік згадував таксиста незлим тихим словом, мовляв, приїде - вб'ю курво! Нарешті розсілися, поїхали.
Дитина запитує голосно і чітко:

- У нас на складі лежать двісті пар літніх штанів, - каже в жовтні господар одеської швейної фірми.
- Давайте надішлемо їх до провінції, - пропонує керівник.
- Але зараз їх там ніхто не купить.
- Чому ж? Треба тільки правильно підійти до справи. Ми надішлемо нашим клієнтам пакети з товаром, де в накладних буде вказано вісім пар, а

Два приятеля - викладачі математики, відмічають в кафе зустріч, сперечаються про необхідність викладання вищої математики в школі. Один стверджує, що вона необхідна, другий, що після випускного, як правило її відразу забувають.
Один відлучається до вбиральні, другий кличе офіціантку.
- Вас як звуть, дівчино?
- Олена.
- Зараз повернеться мій друг і ми поставимо Вам запитання. Вам треба буде відповісти "Ікс куб на три", зрозуміло?
- Ікску чого?
- Ікс куб

Один чоловік зустрів гарну жінку і відразу вирішив одружитися з нею.
Вона:
- Але ми абсолютно не знаємо одне одного.
Він:
- Це дрібниці. Ми дізнаємося більше з часом.
Жінка погодилася і вони, одружившись, поїхали у весільну подорож. Одного ранку, лежачи біля готельного басейну, чоловік раптом встав, піднявся на десятиметрову вежу і пірнув звідти у воду. Стрибок був філігранним. Три оберти, в зігнутій позиції і т.п.

Дівчина робить хлопцю мінет. Все чинно, розмірено. Хлопець відкинув голову назад, насолоджується і починає тихенько насвистувати просту мелодію ...
Через деякий час помічає, що дівчина реагує на ритм.
Трохи збільшує такт, дівчина прискорюється. Він починає насвистувати голосніше, поступово прискорюючи ритм. Дівчина теж прискорюється. Хлопець ще швидше. Дівчина

У лікарні, в двомісній палаті, лежали два безнадійних хворих.
У них були абсолютно однакові ліжка, абсолютно рівні умови ...
Різниця була лише в тому, що один з них міг бачити єдине в палаті вікно, а інший - ні, зате у нього поруч була кнопка виклику медсестри. Йшов час, змінювалися пори року ... Той, що лежав біля вікна, розповідав сусідові про все, що там бачив: що на вулиці йде дощ, сипле сніг або світить сонце, що дерева то вкриті легким блискучим мереживом, то оповиті легкою весняною млою, то прибрані зеленним або прощальним жовто-червоним вбранням ... Що по вулиці ходять люди, їздять машини ... Що там