Кращі історії та оповідання

Жіноча логіка
Хлопець (Х) і його Дівчина (Д)
Д. Нам треба розлучитися.
Х. Давай.
Д. Справа не в тобі, справа в мені. Просто я так більше ... стоп, що?
Х. Кажу, що згоден. Давай розлучимося.
Д. Тобто, ти навіть не спробуєш мене переконати ?!
Х. Ні, а навіщо?
Д. ЯК ?! ЯК НАВІЩО ?! Раптом я передумаю і вирішу залишитися з тобою ?!
Х. Якщо ти вже говориш зі мною про це, то мабуть ти давно все вирішила. А раз вирішила, то який сенс переконувати?
Д. АХ ОСЬ ЯК! Тільки й мрієш, щоб швидше від мене позбутися і знайти собі якусь расфуфиру! Ага! НЕ ТУТ ТО БУЛО !! Ха-ха! Я тебе не кину нізащо й ніколи ... ТИ ЗРОЗУМІВ?!?!
Х. Пізно ... Ми вже розлучилися ...
Д. Що ?? К...к ... коли встигли?
Х. Тільки що, ти сказала "Нам треба розлучитися", а я погодився.
Д. Ти чого?

Дружина повернулася додому раніше звичайного і спіймала чоловіка в ліжку з вельми привабливою молодою особою. Вона була настільки вражена побаченим, що спочатку розплакалась, а потім закричала на чоловіка:
- Ах ти, невдячна свиня! Як ти посмів вчинити так зі мною, вірною дружиною і матір'ю твоїх дітей! Все, я йду! І негайно вимагаю розлучення.
Чоловік вислухав її і відповів:
- Почекай хвилинку, кохана, і я поясню тобі, що сталося.
- Гаразд, давай, викручуйся, тільки май на увазі, це останнє, що я готова почути від тебе.
Підбадьорений наданою йому можливістю, чоловік почав виправдовуватися:
- Люба, ну, я збирався сідати у машину, щоб їхати додому, і ось ця молода жінка попросила мене підвезти її. Вона виглядала такою беззахисною і нещасною, що я пожалів її і посадив у машину. По дорозі я звернув увагу, яка вона худа, брудна і погано одягнена. До того ж, як вона сказала, вже три дні нічого не їла.
Із співчуття я привіз її до нас і напоїв гарячим шоколадом, від якого ти відмовилася з тієї причини, що від солодкого товстієш. А ця бідолашна випила

Цей незграбний момент ....
Їхала у потязі, чоловік на сусідній полиці хропів страшно, не давав заснути. Оскільки він мене розлютив, ну я його й штовхнула. Начебто замовк. Через якийсь час

Хлопчина приблизно двадцяти років сидить у метро. Задрімав. До вагону входить матуся з молодою, але добряче вже вагітною, скоріше за все, донькою. Озирається. Усі місця зайняті. Ніхто не встане, не поступиться. Мати бере доньку за руку й підводить до хлопчини що дрімає. Злегка

- Містер Гонтмахер, враховуючи ваш похилий вік, іспит на
громадянство ми проведемо українською мовою. Містер Гонтмахер, ви чуєте
мене? Чому ви дивитеся вгору?
- Щось сказали по радіо ...
- Це - не радіо, це я розмовляю з вами. Я!
- В мене праве вухо не чує.
- Добре, я скажу зліва.
- А ліворуч я не бачу.
- Як же вам задавати питання?
- Краще через мою дружину Фіру, вона все знає.
- Не можна. Інтерв'ю - з вами. Питання будуть за анкетою та по історії США.
- Ось! Якщо я з Одеси, так все на одну голову!
- Містер Гонтмахер, як ваше прізвище?
- Джордж Вашингтон.
- Ваше прізвище. Ваше!
- Джефферсон. Мені сказали, якщо не Вашингтон, то Джефферсон.
- Містер Гонтмахер, ви не зрозуміли запитання.
- Що ви чіпляєтеся, мені 98 років! Я що пам'ятаю, то пам'ятаю.
- Скільки вам років?
- 112.
- Ви ж сказали - 98.
- Я округлив.
- У вашій анкеті у графі "First name" ви написали шість імен. Ви хіба
аргентинець або бразилець?
- Ні, я - евреец. Але я написав усе, як було. Коли я народився, мене
називали Мотя, у школі - Митя, на роботі - Дмитро Іванович, хоча за
паспортом я - Абрам Ісаакович. У розвідку, у війну, я ходив під кличкою
Ганс, а мої позивні були "Сокіл". "Я-Сокіл! Я - Сокіл!" Я ж не міг
кричати в ефір: "Я - Абрам", таких позивних не було. А тут, в Америці,
я - Девід. Ковбой з Бердичева.
- Містер Гонтмахер, питання з історії. Хто переміг у війні Півночі з
Півднем.
- Ви щось запитали?
- Була війна Півночі з Півднем ...
- Яка війна, на півночі був Челюскін. Його ледве зняли з крижини.
- В Америці! Коли президентом був Абрахам Лінкольн ...
- А мені сказали, Обама!
- Не зараз, в 1865-му. Хто переміг у війні Півночі з Півднем?
- Слухайте, ви мене заплутали. Фашисти мене катували, я нічого не сказав,
комуністи катували, я нічого не сказав, дружина 53 роки ... Я - мовчазний
чоловік. Але якщо вас цікавить, хто переміг, то я скажу - НАШІ.
- Які "наші"?
- А хто був на півдні? Білогвардійці, Махно, Петлюра. А Червона Армія - на
півночі ...
- Містер Гонтмахер,