Історії про велосипедистів

ТЕОРЕТИЧНО І ПРАКТИЧНО
Теоретично і практично все могло закінчитися значно гірше. І навіть трагічно. На щастя, не сталося.
Бо я фартовий, у сорочці народився! А ще завжди суворо дотримуюся правил руху. Швидкість? Яка там
вона у велосипедиста. Більше не пам`ятаю нічого. Отямився, коли добряче щетиною заріс.
Дружина повідомила, що мій рогатий друг, тобто ровер, відновленню не підлягає. Ту купку разом зі
старими баняками уже здали у металобрухт.
Лікар довго тиснув мені руку, наголосивши, що доклав максимум зусиль, аби якнайшвидше повернути
мене до повноцінного життя. Оскільки я здоровий, виписав мене додому. Теоретично, так воно й мало
бути, адже ушкодження відсутні. Практично, я довго себе обмацував, присідав і махав кінцівками.
Схоже, ескулапи все-таки праві. Я відбувся легеньким переляком, кількома синцями гулею на лобі і …
втратою свідомості. Буває й таке. Дорогою додому до храму святого зайшов – якраз служба за здоров`я
була.
Спав міцно. Безтурботно. Розбудив телефонний дзвінок. Це був мій лікар. Схвильованим голосом він
запитав,