Анекдоти про карпати

Карпати. Свидовецька полонина. На схилі Близниці пасеться отара овець. Над отарою бовваніє постать вівчара. Раптом гірську ідилію перериває дзвінок мобільного телефону. Отара припиняє трапезу і витріщається на вівчара. Той витягає телєфон, вівці починають занепокоєно шушукатися.
– Гальо! – і повертаючись до отари. – А ну тихо, то мене!

Карпатські дороги настільки суворі, що везучи в маршрутці з Рахова до Надвірної сметану, то можна привезти масло.

Десь в Карпатах. Ранок. На полонині стоїть намет. З намету виходить турист в трусах і починає робити віджимання. Поряд проходить гуцул, зупиняється, знімає кептар, хреститься та й каже:
– Ну всьо м видів, корови крали, коні крали, в мене вторік ровірок вкрали, але жеби отако з самого раннє кобіту з-під хлопа вкрали то ше такого м не видів.

Приїхав київський мисливець в Карпати, полювати на ведмедя. Джип – Хаммер, камуфляж, супер крутий автомат з оптичним прицілом, прилад нічного бачення …
Заходить до лісу, назустріч гуцул – типовий сільський вуйко.
Гуцул: – О, Слава Йсу! Куди їдете?
Мисливець: – На ведмедя!
Гуцул: – То невдячне це заняття … Ведмідь – ГОСПОДАР цих лісів! На нього мій дід з рогатиною ходив, батько з рогатиною ходив …
Мисливець: – Так ти дивись! Автомат – хоч слона вали … Оптика, кулі зі сталевим серцевиною …
І йде в ліс.
Мужик: – Так, (затягується цигаркою) тепер в ліс взагалі не варто ходити … У ведмедя тепер не тільки дві рогатини, а й автомат ще буде …

– Де ти був у відпустці?
– В Карпатах. В Буковелі.
– Кажуть там дуже чисте повітря..
– Так. Неймовірно чисте. Я навіть колеса ним накачав.